Глибина
не випадково.

«Так і є, Єво, ви абсолютно праві в усьому, що перелічили вище — змінилося багато… Під кінець курсу я звернув увагу на своє коло спілкування — у сенсі на його відсутність… На деякий час (напевно, так треба було — щось змінювалося в голові) я залишився сам, і я навчився бути сам, і мені комфортно! Змінилися друзі — повністю, несподіваним чином, повільно, але раптом! Раптом змінилося коло спілкування… Стало зрозумілим відоме: ви дали назву тому, що було справді відомо, але я не знав, як це називається — тепер із «цим» зрозуміло, що робити! У голові кипить робота, кипить щодня, іде процес. У стосунках із батьками переставив їх із полиці «діти» на їхню правильну полицю «батьки», а сам пішов із полиці «контролюючий батько» на полицю «дорослий син» — неймовірна праця, однак це треба було зробити! Тепер усі звикають до того, яким я став, а я звикаю до нового «я», вчуся «бути собою». І це лише початок, але краще зараз (не писатиму «пізно», бо ніколи не пізно змінюватися), ніж ніколи! І ще — чесно, сидячи в аудиторії, уже за половину пройденого курсу, за пів року — я заздрив тим, хто значно молодший за мене: як добре, що вони в більш ранньому віці прийшли на ваші лекції, і скільки вони в собі змінять і у своєму житті… Дякую вам!!!»

«Хочу поділитися з вами: ваша праця для мене дуже цінна. Я потрапила до вас тоді в такому стані, що можу говорити про результати вашої роботи як про найкращі для мене. У життєвому сценарії я падала у свою яму… падала і розуміла, що щось не так… робила з цим — і знову валилася в яму… Ви для мене перший провідник до себе. Після вашого курсу я повернула свої почуття, втрачені дуже давно. Ви молодець: навіть без особистої терапії, ось так обличчям до нашої аудиторії, ви змогли достукатися.»

«Сьогодні я дізналася, що я «козявка», і кайфувала від цього 😂😂😂 І це замість почуття провини. «Ну як же я можу відмовити людині?» — раніше б звучало в моїй голові й безкоштовно дати собою покористуватися співробітникам. Курс Єви Вадимівни — це такий ривок із сірого життя в яскраве простими змінами для ведення свого життя. По факту саме життя не змінювалося — змінилось моє відчуття життя, живість, відповідальність за себе і свої вчинки; раніше ці емоції називались «провина» і «страх». Це дуже маленький опис моїх відчуттів, які я щодня для себе відкриваю. І так, я теж підписуюсь під кожним словом Єви Вадимівни. Її підхід і манера подачі інформації — це щось 👍»